Техніка.
Зустрівсь Хома із японцем,якраз під Покрову,
І почав із ним вести ось таку розмову:
«От пішов ти з свого дому – тебе там немає!
Чи ти знаєш, що там жінка твоя витворяє?»
« В моїм домі стоять всюди маленькі химери,
Від них вона не спасеться, як ви від холери.
А в руках завжди у мене маленька машинка,
В неї гляну – і побачу ,що там робить жінка.»
«А як піде вона з дому,десь байдикувати,
Чи ти можеш і тоді її слідкувати?»
«В мене в цьому і потреби такої не має
Та і техніка такого ще не дозоляє.»
«Ваша техніка від нас далеко відстала.
У вас смальцю не хватає, бо не їсте сала.
В мене руки завжди вільні – немає машинки,
Хіба пляшку вони держать та кусочок шинки.
Позавчора я напився, вчора похмелявся,
А сьогодні під обід до дому добрався.
І кричу своїй сусідці: «Дунько ! ти гуляща!»
«Я - гуляща? Та то в тебе жінка непутяща!
Позавчора в неї був гармоніст Дмитро,
Потім в неї побував з селища Петро.
То ж не чіпай мене більше! Закрий свого рота!
Була в неї тут учора понтонерська рота!»
У японця, від подиву, стали очі круглі:
«Ой ! Які ваші учені отакі розумні,
Що поставили в машинку широкі ворота,
В які влазить заразом понтонерська рота».