Праска.
Жінка в Криму затрималась,в неї якась справа,
Дома її дожидає чоловік – роззява.
Зустрів свого товариша і жалітись став :
У питаннях дон – жуанства він дещо відстав.
« Живу один я в квартирі, заглядаю в пляшку,
Підкажи, а як отримать ще й жіночу ласку.»
«Ти ж чоловік ще дебелий, в роботі завзятий,
То піднімись до сусідки ти на поверх п’ятий.
Якщо хочеш одержати ту жіночу ласку,
То попроси ти у неї,якщо хочеш, праску.»
Піднімається до неї, рахує ступіння,
А думки у голові, як важке каміння.
От захожу я до неї, заведу розмову,
Що раніше на зарплату міг купить корову,
А тепер, у нас же ціни, захоплює дух.
Що не можу я купити,навіть,з неї вух.
І про ціни в нас розмова потече без краю,
І ось тут вона запросить на чашечку чаю.
Що до праски,їй не шкода,та вона порадить,
Що сьогодні уже пізно і не треба гладить.
І щоб вниз не рахував кожну ту ступеньку,
То вона мене запросить у свою постельку.
Пересплю я на постельці у цієї тітки
І,боюся,після цього появляться дітки.
А тоді вже у суд підуть оті документи
По яким мені прийдеться платить аліменти .
Ось він вже біля дверей і до неї дзвонить,
Із квартири молодичка назустріч виходить.
І така вона привітна,очі сяють ласкою.
І тут він їй :»Хрін з тобою! Подавись ти праскою»
А яка вже тут мораль,підкажіть,будь ласка.
Як не вмієш добре гладить,не потрібна праска.